Індивідувальні особливості аудіалів, візуалів та кінестетиків
Індивідуальні особливості аудіалів, візуалів та кінестетиків
Щоб зрозуміти до якого типу відноситься ваша дитина нам потрібно звернути увагу на:
Словник спілкування. Візуали в своєму мовлені вживають дієслова, прикметники та іменники, зв’язані в основному з зором (дивиться, спотерігати, картина, на перший погляд, прозорий, яскравий, як бачите і т.д.). Для аудіала характерне вживання слів, зв’язаних з слуховим сприйманням (голос, послухайте, обсудити, тиша, мовчазний, голосний, багатозвучний і т.д.). Словник кінестетика в основному включає слова, описуючі відчуття та рухи (схвачувати, м’який, теплий, гнучкий, дотик. Хороший нюх, тощо)
Напрямок погляду. У візуалів при спілкуванні погляд направлений в основному вгору, у аудіалів – по середній лінії, у кінестетиків до низу.
Достатньо поставити перед учнем складне запитання і подивитися на раптову реакцію – рух глазних яблук вже можна припустити, яким чином учень отримує доступ до інформації.
Особливості уваги. Кінестетику взагалі важко концентрувати свою увагу, і його увагу можна відволікти будь чим; аудіал легко відволікається на звуки; візуалу шум практично не заважає.
Особливості запам’ятовуваня. Візуал пам’ятає , те що бачив, запам’ятовує картинами. Аудіал – те що обговорював; запам’ятовує слухаючи. Кінестетик пам’ятає загальне враження: запам’ятовує рухаючись.
Також до якого типу належить можна визначити із зовнішності. Наприклад, дуже часто візуали можуть бути достатньо худі та сутулі. Зазвичай в них тонкі губи. Звична гримаса – трішки при підняті брови як знак уваги. Голос, частіше за все - високий. Візуали сидять зазвичай прямо, стоять також. Якщо сутулиться, голову все рівно задирає до гори. Дистанція така, щоб краще бачити вчителя. Тому зазвичай сідають на віддалені парти, щоб збільшити поле зору.
Для візуала важливо, щоб все було красиво. Вони навіть готові вдягти щось яскраве, красиве, ефектне, але не зручне. Це не означає, що в них обов’язково не зручний одяг, просто зовнішній вигляд для них важливіший. І ви навряд побачите його брудному, пом’ятому одязі – не з правил пристойності, а по вимогам естетики.
Взагалі візуальна система вдала для вигадувань та мрій. Це тип людей, котрих в кінематографі в першу чергу приваблює робота оператора, костюмера та спеціаліста по ефектам.
Для візуалів зір і слух – це єдина система. Якщо вони не бачать, то ніби і не чують.
Положення аудіала – вони сидять прямо, але з легеньким нахилом вперед. У них є достатньо характерна «телефонне положення» – голова трішки нахилена набік, ближче до плеча. Щодо тіла сказати що-небудь важко, особливо характерних ознак немає. Але поговорити вони люблять. Це для аудіалів все, вони живуть в розмовах, мелодіях, звуках, ритмах. Вони тільки й шукають нагоди поговорити – для них не існує риторичних запитань. Якщо ви, як життя, вони вам чесно почнуть розповідати, як життя. При чому вони можуть не особливо спиратись на аудіальні слова, а користуватися і візуальними та кінестетичними, при чому у великій кількості. Аудіали люблять діалоги ( і в книжках, і в фільмах) – вони їх чують всередині себе і розповідати оточуючим. При чому зміст собою ролі не грає, найголовніше – голоси, які звучать всередині і рвуться назовні. До речі голос у аудіалів зазвичай виразний, глибокий, мелодичний, часто хороший музикальний слух.
А ось м’які зручні меблі, як би призиваючи лягти та рослабитись полюбляють кінестетики. Це люди які цінують зручність, комфорт і уважно відносяться до свого тіла. Воно в них достатньо плотне, губи – широкі, повнокровні. Кінестетики зазвичай сидять з нахилом вперед, часто сутуляться . Говорять вони повільно, голос часто глухий і низький.
Це ті люди, які можуть носити стару, подерту кофту тільки тому, що вона зручна. А який у неї зовнішній вигляд не так суттєво. Люблять бути близько коло співрозмовника, щоб поторгати його. Кінестетики – це люди дії. Їм необхідно рухатись, бігати, розкручувати, торкатися, пробувати і нюхати. Це їх спосіб сприймання світу, по іншому просто вони нічого не розуміють. Правда це не означає, що кінестетики дуже рухливі люди, просто їхній головний інструмент сприймання світу – це тіло, а спосіб – рух, дія. Навіть якщо вони читають інструкцію, їм необхідно відразу ж спробувати, що там написано, на практиці, інакше вони просто не сприймуть текст. В книжках та фільмах їх, восновному цікавить сюжет, а діалоги і яскраві описання вони опускають за непотрібністю.
Кінестетики звичайно досить слабо планують – в цій системі немає можливостей щось вигадувати. При чому кінестетики важко переносять стрес та депресії.
Поради для батьків та вчителів
При виконані роботи на уроці чи вдома рекомендується:
- візуалу дозволяти мати під рукою листок, де в процесі усвідомлення і запам’ятовування матеріалу він зможе креслити, малювати, штрихувати і т.д.;
- аудіалу не робити зауваження, якщо він в процесі навчання видає якісь звуки, ворушить губами – так йому легше справлятись з завданням;
- кінестетика не заставляти сидіти довгий час нерухомо, обов’язково дати йому можливість моторної розрядки (сходити за крейдою, журналом, писати на дошці, вдома – сходити до іншої кімнати); запам’ятовування матеріалу в нього відбувається легше під час руху.
Зрозуміло, що дуже важливо спілкуватись з учнем «на його ж мові»:
- з візуалом використовуючи слова, описуючі колір, розмір, форму,місце роз положення; виділяючи різні пункти чи аспекти змісту; записуючи дії,використовуючи схеми, таблиці, наочні посібники та ін.
- з аудіалом використовувати варіації голосу (паузи, висоту, гучність), відображаючи тілом ритм мови ( особливо головою) з швидкістю, характерною для цього типу сприймання;
- з кінестетиком використовуючи жести, доторкання і типічну для них повільну швидкість розумових процесів; пам’ятати , що кін естетики навчаються за допомогою м’язової пам’яті; чім більше перебільшення, тим краще для запам’ятовування.
Зауваження також повинні бути на мові учня, так буде кращий ефект. Наприклад візуалу краще покачати головою чи погрозити пальцем; аудіалу – сказати пошепки «шшшш»; кінестетику – покласти руку на плече та похлопати по ньому.
Хто відчуває цей світ?
Мені подобається спостерігати за тим, як морські хвилі набирають силу, несуться до берега і розбиваються об каміння, - сказав Візуал.
- Мені подобається чути могутній шум моря, часом він затихає, а часом я навіть не чую вас, - відповів Аудіал.
- Мені подобається вдихати запах моря, мені подобається, як невгамовний вітер куйовдить моє волосся, мені подобається відчувати смак солі на губах, - поділився враженнями Кінестетик.
Так по-різному три людини сприймають море. Так по-різному візуали, аудіали і кінестетики пізнають навколишній світ. Візуал - за допомогою зору, Аудіал - через слух, а кінестетик живе почуттями та рухами. Давайте поговоримо про тих, чиє життя - це відчуття, про кінестетика.
Коли дитина тільки з'явилася на світ, у нього слабко розвинені органи зору і слуху. Тому всі малюки з самого початку кінестетики. Для них важливо дотик мами, для них важливо і самим доторкатися до всього, все пробувати на смак. У міру дорослішання дитини ми ставимо перед ним ряд заборон: "Не валяйся на землі - забруднитися, не чіпай кішку - подряпає, не берись за кухоль - гаряче". У зв'язку з цим він переходить на інші форми сприйняття світу.
Визначити, до якого типу більшою мірою відноситься ваша дитина, досить просто. Потрібно попросити його розповісти, як пройшов його день. У цьому випадку кінестетики будуть використовувати багато слів, що позначають якісні характеристики предмета (теплий, м'який, приємний та ін), а також дієслова (бігати, ходити, котити, розмахувати та ін.) Справа в тому, що кінестетики живуть емоціями, почуттями і рухом. Тому спілкуватися з дитиною - кінестетиком слід використовуючи жести і дотик, досить повільно переварюючи інформацію. Навіть лаючи малюка за витівки, недостатньо буде погрозити пальцем або ж виявити невдоволення лише словами - необхідно доторкнутися до нього, покласти руку на плече, поплескати по ньому.
Досить складно кінестетика в школі. Такій дитині важко концентрувати свою увагу, його може відвернути що завгодно. Кінестетик пам'ятає загальне враження, то є конкретні знання засвоїти йому набагато складніше. Крім того, з віком людей з таким способом сприйняття стає менше, тому вчителі рідко бувають кінестетиків, а значить, і навчають дітей так, як самі звикли отримувати інформацію: через сигнальні таблиці, схеми або кілька разів промовляючи важливе.
Дитина з працею буде запам'ятовувати побачене або почуте, якщо це не буде асоціюватися у нього з якимись відчуттями або діями. Наприклад, удари в долоні в ритм вірша при його заучуванні. Удома, коли ваша дитина робить завдання, не забороняйте йому перериватися і рухатися - сидіти весь час над однією справою, для нього нестерпно важко. Обов'язково потрібно давати йому можливість рухатися. Нехай допоможе вам у прибиранні по будинку або просто зробить фізичні вправи.
Кінестетики важко переносять стрес і дискомфортні ситуації, вони в усі ці переживання занурюються. Тому слід якомога більше говорити з дитиною про те, що він відчуває, що його турбує.
Як же багато складнощів виникає у людей-кінестетиків! Але є у них один величезний плюс, який перекриває всі мінуси. Ці люди відкриті світу, їм все цікаво, вони з довірою ставляться до оточуючих, натомість отримуючи масу позитивних емоцій! А з усіма проблемами можна впоратися.
Крім того, важливо розуміти, що якщо у вашого малюка переважає один із способів сприйняття, то інші органи чуття у нього все одно працюють. Щоб дитина ще активніше користувався ними - розвивайте їх. Чим більше каналів для сприйняття інформації відкрито, тим ефективніше йде процес навчання.
Особливості поведінки учнів з різними типами сприймання в навчальному закладі
У батьків та вчителів є багато можливостей поспостерігати за різними типами учнів та, як вони себе поводять за буденними справами. Наприклад, подивитися хто як записує домашнє завдання. Припустимо, воно записане на дошці:
- Візуали: поспішно відкриє щоденник і запише, вірніше, перепише з дошки те, що задано додому. Він надає перевагу, щоб потрібна інформація була у нього, ніж питати її в інших. Він легко сприймає її записаною саме на дошці.
- Аудіал: якщо захоче записати домашнє завдання в школі, то, скоріше за все, перепитає її у сусіда по парті. З слуху запише цю інформацію собі в щоденник. Дома може пере телефонувати однокласникам і запитати , що задали. Чи попросить , щоб це зробили його батьки
- Кінестетики: частіше за все довго риються у себе у портфелі, дістають звідти підручники, знаходять потрібні сторінки і прямо в підручнику обведуть номери потрібних вправ.
Багато що може дати спостереження за учнями під час перерви.
- Візуали: частіше за все залишаються в класі, якщо більшість учнів з нього виходять. Для нього головне – можливість спокійно поринути в свої зорові образи. Але йому можуть помішати шумні діалоги аудіалів чи подвижні ігри кін естетиків. Тоді він воліє вийти в коридор, де буде спостерігати за іншими учнями чи роздавлюватись інформацію на стінах.
- Аудіали: використовують перерву, щоб наговоритись та пошуміть. Особливо якщо на попередньому уроці приходилося «тримати ріт на замку».
- Кінестетик: йому перерво потрібна для того щоб поворушитись та розі м’ятись.
Ці спостереження говорять про те, що кожна дитина інстинктивно вибирає спосіб відновлення сил притаманний лише йому.
Так само індивідуально потрібно підходити до кожного з них в навчальному процесі.
Спеціалісти кажуть, що від візуала можна вимагати швидкого розв’язування задач; від аудіала – швидкого повторення почутого їм матеріалу; від кінестетика краще не чекати не того, не іншого – він потребує іншого відношення, йому потрібно більше часу та терпіння зі сторони вчителів та батьків.
Погляньте, як діти переписують домашнє завдання з дошки. Візуал просто запише його в зошит чи щоденник. тому що надає перевагу мати інформацію у себе під рукою.
Аудіал перепитає сусіда по парті і на слух запише. А скоріш за все не запише. Після уроків сяде на телефон і дізнається у однокласників.
Кінестетик спробує перегортати підручник, знайде потрібні сторінки і прямо там обведе завдання.
Візуал залишиться у класі, хоча переважна частина учнів вибіжить до коридору, а якщо багато залишиться він навпаки вийде. У коридорі буде спостерігати за іншими дітьми чи розглядати інформацію на стінах.
Аудіал буде використовувати перерву, щоб порозмовляти і пошуміти.
Для кінестетика найважливіше розім’ятися, порухатися, подуркувати.
У класі рідко буває без зауважень. Найбільший ефект буде, якщо ви зробите його відповідно до способів сприйняття інформації даної дитини. Візуалу краще зробити сигнал рукою, аудіалу тихенько промовити: «уважно чи тихіше». А кінестетику достатньо положити руку на плече.
Щоб успішніше учні сприймали інформаціює свої маленькі хитрощі, які можна використовувати під час уроку.
Візуалу потрібний під рукою листочок, на якому процес осмислення і запам’ятовування матеріалу можна малювати, креслити. Можна використовувати комп’ютер і проекційну техніку для пояснення теми.
