До Міжнародного дня захисту інвалідів 3 грудня в нашій школі практичним психологом було проведено проект з учнями 6 класу  на тему:

"Відповідальність починається з мене".

Криниця без джерела – це не криниця,

І колос – це не колос без зерна
Без доброти душа – то є безкрила птиця,

Не заспіває жайвором вона.

Мета: ознайомити учнів з міжнародними стандартами прав людини, Конвенції прав дитини;усвідомлення життєвих проблем людей, які потребують особливої уваги і милосердя; сприяти розвитку волонтерського руху, спрямованого на утвердження толерантності, милосердя, активної соціальної дії, доброчинності; забезпечити потребу у спілкуванні з хворими ровесниками.

Соціальний  педагог: Щороку  на початку грудня у Міжнародний день інвалідів ми разом з усією світовою спільнотою ще раз переосмислюємо все, що зроблено на підтримку людей з особливими потребами, і консолідуємо наші зусилля задля їх гармонійної інтеграції у сучасне суспільство. 

     Але перш ніж ми продовжимо наш урок, я хочу від вас почути  які ваші очікування від уроку, на що ви сподіваєтесь?

   Надіюсь ваші очікування справдяться.

Психолог: На дошці ви бачите, що 3 грудня – Міжнародний день інвалідів і тему нашого уроку «Відповідальність починається з мене», тому кожен із вас зараз отримає вирізане сердечко і напише на ньому свої побажання людям з обмеженими можливостями та прикріпить до дошки.

                  

  

Психолог: За офіційними даними, близько 10% населення світу, або 650 млн людей є інвалідами.

У 1992 році, в кінці «Десятиріччя інвалідів Організації Об'єднаних Націй» (1983-1992 роки) Генеральна Асамблея проголосила 3 грудня «Міжнародним днем інвалідів». Це десятиліття було періодом підвищення інформованості і вживання заходів в цілях покращення становища інвалідів і забезпечення для них рівних можливостей. Пізніше Асамблея закликала держави-члени проводити заходи в підтримку цього Дня, маючи на увазі подальшу інтеграцію в життя суспільства осіб з інвалідністю.
Проведення 3 грудня «Міжнародного дня інвалідів» спрямовано на посиленні уваги до проблем інвалідів, захисту їх гідності, прав і благополуччя, посиленні уваги суспільства до переваг які воно отримує від участі інвалідів в політичному, соціальному, економічному і культурному житті.
Мета, заради якої був проголошений цей день, - повне і рівне дотримання прав людини і участь інвалідів в житті суспільства. Ці цілі були зазначені у Всесвітній програмі дій відносно інвалідів, прийнятій Генеральною Асамблеєю в 1982 році.

У грудні 2006 року ООН прийняла Конвенцію про права інвалідів, у 2008 році вона набула чинності. Конвенція націлює на сприйняття інвалідності як, в першу чергу, питання прав людини, а не тільки медичного забезпечення, благодійності або залежності від оточення.

Учениця. Готуючись до нашого уроку, я дізналася, що в Україні  майже 2 млн.одиноких людей, близько 200 тисяч не здатні себе обслуговувати, 15 тисяч проживає в будинках інтернатах. Їх об’єднує немічність і самотність. Понад  два з половиною мільйона людей, які потребують належного ставлення до себе – вони хочуть жити повноцінним життям, вільно пересуватися, не відчувати дискримінації у працевлаштуванні, мати змогу відвідувати бібліотеки, кінотеатри, поліклініки, концерти.

Учень. За останні десятиріччя в Україні особливо гострою стає проблема дитячої інвалідності. За даними Державного комітету Статистики в 2006 р. в Україні налічувалося 168 128 дітей-інвалідів віком до 18 років. Причинна структура первинної інвалідності у дітей віком до 16 років  : на І-му місці – вроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення – 23,8%; на ІІ-му місці – хвороби нервової системи – 20,0%; на ІІІ-му місці – розлади психіки та поведінки – 16,1%.

Якщо дитина хвора - це біда!

 Безсилі ми буваємо, шкода!

 Є шанс сьогодні, об'єднавши сили,

 Когось з дітей поставити на крила.

 До щедрих рук добро ізнов вернеться,

 Якщо душа на поклик одізветься.

 Здоров'я кожного - це надбання в родині,

 У нашім серці - в рідній Україні!

Навчаймося добра, як вчаться мові діти –

Щоб потім все життя творить святе,

Плекаймо крізь роки троянди ніжной жито

Тримаємо в серцях, як сонце золоте.

Даруймо для людей погожі дні весняні,

Щоб щедрим садом вік світився небокрай,

Щоби беріз пісні лунали до нестями,

І повнився добром наш дім і рідний край.

(Перегляд відеофільму про людину з обмеженими можливостями) з метою усвідомленняю що необхідно жити далі, що люди-інваліди не опускають своїх рук, а долають ерешкоди на своєму шляху і добиваються цілей.

Психолог: Яким же чином держава турбується про людей з обмеженими можливостями?

Учень. В Україні на сьогодні діють закони «Про основи соціальної захищеності інвалідів», «Про реабілітацію інвалідів України», відповідні укази Президента та постанови Кабінету міністрів, Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями. Постановою Кабіну в 2007 році затверджене «Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда».

 Наша держава взяла на себе і виконує конкретні зобов’ язання щодо матеріального забезпечення інвалідів, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надала ряд пільг, конституційно гарантувала рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства.

Учень. Можна від сонця високого сховатися під парасолькою.

             Від холоду – біля багаття або в теплій хаті.

            Від галасу людського – в полі, де руно буяє молоде.

            І лиш від жорстокості, від душевного болю не сховаєшся ніде.

      У різних життєвих ситуаціях треба завжди бути гідною людиною, ніколи не втрачати людяності.

Психолог: Мабуть ви і не всі знаєте, що серед людей, які мали вади розвитку з дитинства, чи отримали їх протягом життя, потрапивши у тяжкі життєві ситуації є досить відомі люди.

       Пропоную переглянути презентацію про людину – інваліда, яка добилася успіху в житті.

                                  (Перегляд презентації)

Творча робота в парах.

Перед вами конверти, в яких ви знайдете слова. Складіть із них прислів'я про добро.

Пояснити зміст скарбниці народної творчості:

1.    Добро не пропадає, а зло умирає.

2.    Не все добре, що солодке.

3.    Добрий чоловік у сусідів дім від вогню збереже.

4.    Не сподівайся за добро дяки.

5.    Злий сам себе б 'є.

Учениця. Готуючись до уроку я знайшла цікаву притчу і хочу вам її запропонувати.

Притча

       Жила в одному селі жінка, дуже гостра на язик. Кожного очорнила, оббрехала. Не минула лиха година  старенького  місцевого священика.     Коли  почула жінка, що священик буде помирати, вирішила піти до нього попросити прощення. А він їй каже: «Я на тебе зла не тримаю, нехай тебе Бог простить. Але коли ти вже прийшла, то виконай мою останню волю. Візьми цю подушку, вийди на вулицю, розірви, а пір’я пусти по вітру». Дивне прохання. Жінка зробила все, як просив священик , а коли повернулася, то він наказав піти позбирати те пір’я і принести ту саму подушку. «Але це ж неможливо!» - скрикнула жінка. «Так це неможливо» - з сумом відповів священик.

      Лікуються добротою не лише хворі, самотні, а й цілком благополучні, здорові люди, у котрих душа черства і глуха до чужого горя.

Учениця. Лікування милосердям і добротою потрібне тим, хто не бачить і не  чує кривди і болю, несправедливості і горя . І з такими сліпими і глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життємовним і проникливим. Антон  Павлович Чехов писав: «Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небудь з молотком і постійно нагадував би стуком . що є нещасні».

Психолог: Кожен із нас повинен робити добро. Але не всі розуміють значення цього слова.

Що ж таке добро?

Добро – це, можливо, якийсь гарний вчинок, який приносить користь не тільки нам. а й оточуючим. Кожен із нас у дитинстві читав казки. У кожній із них були добрі і злі герої, в яких зло було на противагу добру. Але майже в усіх казках перемагало добро, щирість, людяність, вдячність, любов один до одного. Тому і зараз є люди, які вважають своїм обов'язком зробити щось добре іншим.

Звичайно, не кожен день проходить так добре, як би хотілося. Інколи у цьому винні інші, а іноді і ми самі.

Якби кожен починав свій день із добра, то в країні жилося набагато спокійніше і краще, ніж зараз. Хіба, коли ти зробиш щось добре, тобі не хочеться жити і радіти кожній хвилині? Якщо ти переведеш стареньку бабусю через дорогу, поступишся місцем старій, втомленій людині в автобуси допомогти вдома мамі, хіба це не добро? Звичайно. Добрі справи завжди приносять користь, а в першу чергу нам самим.

Тож робіть добро і кожен ваш день буде щасливим.

Психолог: Поряд із добром стоїть  поняття «милосердя»

         Що ж таке милосердя?

Учень. Тлумачний словник В. І. Даля говорить. Милосердя - щиросердність, співчуття,готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини, що потрапила в біду. Милосердя - щиросердність, співчуття,готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини, що потрапила в біду. Милосердя - готовність допомогти, пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Для мене милосердя - це насамперед та якість, який необхідно всім нам і якого зараз дуже не вистачає. Милосердя часто ототожнюють із вірою в Бога, але особисто я вважаю, що це не те саме. Можна допомагати іншим і робити добро й при цьому не вірити в Бога. Можна, навпаки, ходити в церкву тільки тому, що це зараз стало модним, і молитися тільки для того, щоб «забезпечити» собі вічне життя. На жаль, і таке буває. 

Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі та біді - це в характері нашого народу. Доброта, милосердя - багатоликі. Потреба в них повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні і твердь земна не хитається під ногами.

Психолог: Наш урок добігає кінця, я пропоную вам виконати вправу «Доброта наших долонь»

Зараз кожен із вас намалює свою руку на ватмані і поділиться своїм теплом руки та серця, напишіть все. що хочете побажати, чим би могли допомогти, чи можливо підтримати людей з обмеженими можливостями.